Дослідження підтвердило використання алмазних свердел древніми кочовими племенами Центральної Азії
Недавнє дослідження, опубліковане в журналі *Archaeological and Anthropological Sciences*, проливає світло на техніки обробки матеріалів, що використовувалися кочовими племенами Центральної Азії понад 2000 років тому. Вчені виявили, що ці давні майстри використовували алмазні свердла для виготовлення ювелірних виробів, таких як ожерелля, браслети та кулони. Цей матеріал, відомий своєю надзвичайною твердістю, свідчить про високий рівень технологічного розвитку в ті часи.
Попередні дослідження вже вказували на можливість використання алмазних свердел у бронзову добу, зокрема в цивілізації долини Інда. Деякі фахівці також висловлювали припущення, що давні єгиптяни могли використовувати алмазні інструменти для обробки граниту ще в III тисячолітті до нашої ери. Проте нові дані з кладовища Рабат в Узбекистані значно розширюють це уявлення.
В ході дослідження була проведена скануюча електронна мікроскопія 51 кам’яної бусини, знайденої на цьому археологічному об’єкті, що належить до кочової культури юечжі. Ці бусини виготовлені з полудрагоцінних каменів, таких як сердолік, агат і гранат, і мають сліди використання, що вказує на те, що вони могли передаватися з покоління до покоління.
Згідно з аналізом, в 41 бусині вчені виявили сліди, залишені алмазними свердлами. Дослідники вказують, що давні ювеліри спочатку використовували односторонні алмазні свердла для виготовлення отворів, після чого переходили на більш вузькі двосторонні моделі. Це свідчить про розвиток технології обробки каміння на той час.
Також важливою є зафіксована різниця між методами, використовуваними в Бактрії, та тими, що були популярні в долині Інда. Це свідчить про те, що ювелірні вироби на кладовищі Рабат не були імпортовані з Індії або Пакистану, як вважалося раніше, а могли бути виготовлені безпосередньо на місці, що, у свою чергу, свідчить про поширене використання алмазних свердел у величезній частині Південної та Центральної Азії.
Таким чином, це дослідження не лише підкреслює високі технічні навички давніх майстрів, але й розширює наше розуміння культурних та технологічних обмінів в історії Центральної Азії. Всі ці факти вказують на те, що досягнення цих кочових народів могли складати важливу частину загальнолюдської цивілізації.
