Синтетичний янтар – нова етапу вчених у вивченні доісторичних епох
Янтар, визнаний не лише як естетичне прикраса, але й як цінний архів древнього життя, знову привернув увагу наукової спільноти завдяки унікальному дослідженню, проведеному палеонтологами. Цей органічний матеріал, що зберігає у своїй структурі мікроскопічні сліди древніх насекомих, рослин і навіть птахів, має великe значення для вивчення еволюційних і екологічних змін на Землі.
Дослідження, опубліковане в авторитетному журналі Scientific Reports, демонструє методику, що дозволяє скоротити процес перетворення смоли в окаменілість до всього 24 годин. Еван Сайтта, дослідник з Філдовського музею в Чикаго, зазначає, що цей процес нагадує приготування їжі в скороварці – пришвидшує трансформацію, зберігаючи при цьому важливі біохімічні зв’язки.
Синтетичний янтар створювався на основі соснової смоли, зібраної в Чикагському ботанічному саду. У співпраці з незалежним палеонтологом Томасом Кеєм, Сайтта створив унікальне обладнання, що складається з медичного пресу для таблеток і балонів зі стисненим повітрям. Разом вони моделювали діагенез – складний фізико-хімічний процес, який відбувається під час формування окаменілостей.
«Діагенез – це фінальний бар’єр, який необхідно подолати для того, щоб смола стала окаменілістю», – пояснює доктор Сайтта. Дослідження показало, що деякі з отриманих зразків повторили ключові властивості натурального янтару, такі як потемніння, тріщини, дегідратацію та підвищений блиск.
Однак, проведені експерименти також виявили, що для досягнення найкращих результатів варто використовувати смолу з рослин родини Sciadopitys, відомої своєю стійкістю до окислення і здатністю зберігати структуру. Єдиним сучасним представником цього роду є японська зонтична піхта.
Ця новаторська методологія відкриває нові горизонти в палеонтологічних дослідженнях, дозволяючи науковцям досліджувати не лише сам янтар, але й біохімічні процеси, що відбуваються під час його формування. В умовах глобальних змін клімату та екологічних викликів, такі дослідження допоможуть в відновленні екосистем минулого і зрозумінні, як вони реагували на зміни.
На підставі аналізу зразків та процесів, учені планують продовжити розробку і вдосконалення своєї методології, що дозволить не тільки розкрити таємниці минулого, але й відкрити нові напрямки для застосування синтетичних матеріалів у різних наукових і промислових галузях. Більше того, актуальність цієї теми підкреслює зростаючий інтерес до досліджень в сфері біоархеології і палеоекології, які сприяють розумінню взаємозв’язку між сучасними і давніми екосистемами.
