Динозаври не були на межі вимирання: нове дослідження ставить під сумнів традиційні погляди на їхню долю
Останні наукові дослідження питання вимирання динозаврів привернули увагу вчених і дослідників усього світу. Згідно з новим дослідженням, опублікованим у журналі Current Biology, динозаври не були на межі вимирання до катастрофічного зіткнення з астероїдом приблизно 66 мільйонів років тому. Автори роботи стверджують, що ідея про зменшення різноманітності динозаврів перед падінням астероїда ґрунтується більше на обмеженій кількості окаменілостей, ніж на реальних доказах.
Дослідження, в яке було включено близько 8000 окаменілостей із Північної Америки, зосередилось на періодах кампану (83.6 — 72.1 мільйона років тому) та маастрихту (72.1 — 66 мільйонів років тому), а також на чотирьох основних родинах динозаврів: Ankylosauridae, Ceratopsidae, Hadrosauridae та Tyrannosauridae. Науковці виявили, що різноманіття динозаврів сягнуло свого піку приблизно 76 мільйонів років тому, після чого відзначалось поступове зменшення. Але, що особливо важливо, дослідники не знайшли значних свідчень про погіршення екологічних умов або інших факторів, які б могли призвести до відчутного вимирання.
Згідно з моделями, наданими дослідниками, всі досліджені родини динозаврів в цей період були широко поширені, що свідчить про низький ризик природного вимирання. Було висунуто припущення, що процеси фосилізації у маастрихтському періоді могли бути ускладнені геологічними змінами, зокрема відступанням західного внутрішнього моря та формуванням Скалистих гір, які почалися близько 75 мільйонів років тому. Дослідники також зауважили, що геологічні відслонення з маастрихту в Північній Америці часто є закритими або покритими рослинністю, що ускладнює доступ до окаменілостей для подальших досліджень. Оскільки половина відомих окаменілостей цього періоду виявлена в Північній Америці, це відкриття має потенційно глобальне значення.
Серед 8000 проаналізованих окаменілостей науковці виявили, що найбільш поширеними були цератопси, які, імовірно, населяли рівнини, що сприяли кращому збереженню їхніх залишків. У той же час гадрозаври, або динозаври з клювами, виявились найрідкіснішими, можливо, через їхнє бажання мешкати в річкових зонах, де зниження рівня води могло ускладнити утворення відкладень, що зберігають ці види.
«Динозаври могли б не тільки пережити еру мезозою, але й продовжувати еволюціонувати поряд з іншими видами, як-от ссавці або їхні нащадки — птахи, якби не той астероїд», — зазначає один з авторів дослідження, палеонтолог Альфио Алессандро Чиаренца з Університетського коледжу Лондона.
Дані альтернативного дослідження відкривають нову перспективу на складну динаміку вимирання видів та роль екологічних і геологічних факторів. Це створює підґрунтя для нових наукових дебатів і досліджень, спрямованих на глибше розуміння еволюційних процесів, які відбувались на Землі протягом мільйонів років.
