Дослідження: Гігантський астероїд, що зіткнувся із Землею, відновив екосистеми в районах свого падіння
Дослідження міжнародної команди вчених, опубліковане в журналі Nature Communications, проливає нове світло на катастрофу, що мала місце приблизно 66 мільйонів років тому, коли гігантський астероїд вдарив у Землю. Ця подія стала причиною масового вимирання не тільки наземних динозаврів, але й близько 70% морських видів. Однак, незважаючи на руйнівні наслідки, вчені виявили, що в епіцентрі катастрофи, на місці впливу астероїда — у кратері Чиксулуб, відбулося активне відновлення морської живої природи, яке тривало сотні тисяч років.
В дослідженні акцентується на формуванні в районі кратера гідротермальних систем — підводних потоків гарячої води, насичених мінералами, які циркулювали під морським дном. Ці системи, на думку дослідників, протягом приблизно 700 000 років насичували океан живильними речовинами, створюючи сприятливі умови для розвитку життя.
Професор Хонамі Сато, головний автор дослідження, зазначає: «Процес екологічного відновлення в Мексиканському заливі суттєво відрізняється від процесів, що відбувалися в світовому океані».
Гідротермальні системи зазвичай утворюються в місцях, де гаряча вода проривається через тріщини морського дна, виводячи на поверхню корисні речовини з глибини Землі. У випадку кратера Чиксулуб, джерелом стало саме зіткнення з астероїдом: у земній корі залишився розплавлений шар, багатий металами, зокрема, осмієм — рідкісним елементом, що легко відслідковується.
Вчені проаналізували 829-метрову колонку керна, отриману під час буріння кратера у 2016 році. Хімічний аналіз продемонстрував, що осмій, що містився в матеріалах астероїда, піднімався з глибин разом з гарячою водою, осідав у осадках та змінював склад морської води. Це збагачення живильними речовинами сприяло росту планктону та інших форм життя.
Як тільки вміст осмію почав зменшуватися, тип морських мешканців змінився — екосистема переключилася з живильної на біднішу. Отже, дослідники продемонстрували прямий зв’язок між активністю гідротермальної системи та складу та багатства морської живої природи.
За словами професора Шона Гулі, співавтора дослідження, «ця робота є кроком вперед у демонстрації потенціалу ударних подій, які можуть вплинути на біорізноманіття океану на протязі сотень тисяч років».
В той час як руйнівний вплив астероїда мав катастрофічні наслідки, він також створив умови, сприятливі для відновлення життя — принаймні на локальному рівні. В той час коли світовий океан відновлювався повільно, в районі кратера Чиксулуб завдяки гідротермальній активності життя повернулося практично одразу — протягом кількох років після зіткнення.
Це дослідження відкриває нові горизонти для вивчення можливості формування життя в інших частинах Сонячної системи. Якщо подібні системи можуть виникати після космічних зіткнень та підтримувати життя протягом сотень тисяч років, це може означати, що аналогічні процеси відбуваються або можуть відбуватися на інших планетах, що викликає зацікавленість наукової спільноти щодо потенційних форм життя за межами Землі.
