Загибання озонового шару: які наслідки можуть загрожувати Землі через вибух супервдови?
Необхідність звернути увагу на потенційно небезпечні космічні явища, такі як вибухи супервдов, стає дедалі актуальнішою, оскільки нові дослідження показують їхній можливий вплив на нашу планету. Вибуки супервдов — це рідкісні, але надзвичайно потужні космічні події, які можуть мати серйозні наслідки для земляної атмосфери. Найбільш загрозливими серед них є рентгенівські та гамма-промені. Хоча їхня частка у загальному енергетичному вивільненні під час вибуху є невеликою, вони здатні руйнувати молекули в атмосфері Землі.
Феномен гамма-квантів, які здатні «практично розбивати» молекули, веде до утворення нових сполук, зокрема оксидів азоту, включаючи оксид азоту (I), відомий як веселящий газ. Поряд із нестримними веселощами, що можуть супроводжувати цю реакцію, відбувається також розрушення озонового шару, що є суттєвим екологічним ризиком.
Втрата озонового шару робить Землю вразливою до сонячного ультрафіолетового випромінювання. Проблема полягає не лише у швидшому загарі або збільшенні ризику раку шкіри; насамперед страждають фотосинтезуючі мікроорганізми, які грають ключову роль у харчових ланцюгах. Втрата цього базового елемента екосистеми може призвести до колапсу всієї системи та потенційного масового вимирання.
На запитання про ймовірність такого катастрофічного сценарію астрофізик Пол Саттер провів дослідження, результати яких були опубліковані у виданні Universe Today. Він зазначає, що для стандартної потужності супервдов, які спостерігаються у нашій галактиці, зірка, що вибухає, повинна знаходитися на відстані не ближче 25-30 світлових років від Землі, щоб знищити принаймні половину нашого озонового шару. Це є достатнім для виникнення руйнівних наслідків.
Проте, за словами Саттера, в зазначеному радіусі немає зареєстрованих зірок, готових до вибуху. Найближча до нас зірка, що може стати супервдовою, α Діви Спіка, віддалена більше ніж на 250 світлових років. Ще одна зірка, яка заставляє спостерігати за собою — α Ориона Бетельгейзе. Ймовірність, що цей надгігант перетвориться на супервдову, є високою, оскільки, за словами Саттера, «його стан залишає бажати кращого», і він «на останньому подиху». Проте навіть Бетельгейзе розташована на відстані 500 світлових років.
Таким чином, хоча ризик негайної небезпеки від вибухів супервдов зараз мінімальний, наука запрошує нас розуміти витоки й наслідки цих космічних явищ для забезпечення стійкості нашої екосистеми. Експерти закликають до подальших спостережень та вивчення механізмів, які можуть зменшити негативний вплив космічних катаклізмів на нашу планету.
