Луна: нові дані про її віком та формування відкривають нові горизонти в космічній науці
Недавні дослідження вказують на те, що формування Місяця могло статися приблизно 4,5 мільярди років тому, що підтверджує новий погляд на історію нашої планети і її супутника. Це відкриття, представлене на Конференції з місячної та планетарної науки в Техасі, викликало широкий резонанс серед наукового співтовариства. Космохімік Торстен Кляйне з Інституту досліджень сонячної системи імені Макса Планка стверджує, що ця нова дата дозволяє переглянути існуючі концепції про формування Землі та Місяця.
За даними, представленими Кляйне, формування Місяця сталося всього через 20-30 мільйонів років після утворення Землі з первинних каменів, які виникли з космічного пилу та газів, що оберталися навколо молодого Сонця. Це важливе відкриття не лише стосується уточнення хронології, а й відіграє ключову роль у розумінні еволюції нашої планетарної системи.
Сонячна система, згідно з сучасними науковими уявленнями, існує орієнтовно 4,57 мільярда років. Установлено, що після утворення Землі, протопланета Тея стала ключовим фактором у виникненні Місяця. Потужний удар між Тейою та протоземлею призвів до викиду обломків у космос, з яких згодом і сформувався наш супутник.
Проблеми з визначенням точного моменту формування Місяця виникли через раніше відомі дані, які стверджували, що його поверхня могла кристалізуватися близько 4,35 мільярдів років тому. Ці дані спочатку вели до уявлення про «молоду» Луну, що суперечило усталеним поглядам на розвиток Сонячної системи. Аналітичні моделі вказують на те, що у ранні періоди існування системи, великий планетарний рух газових гігантів, таких як Юпітер, зіграв суттєву роль у формуванні орбіт малих кам’янистих об’єктів.
Дослідження цирконів, відібраних з місячних зразків програми «Аполлон-14», свідчать про те, що магматичний океан Місяця повністю кристалізувався десятки мільйонів років до формування магматичних порід, що викликає нові запитання щодо тривалості геологічної активності Місяця. Проведені Кляйне дослідження з використанням методу радіоактивного розпаду рубідію в стронцій дали однозначно ранню дату формування, що підтримує більш давню версію.
Фундаментально важливо, що подальші дослідження будуть зосереджені на взаємодії Землі та Місяця після їх формування. Дослідники зазначають, що після утворення Місяця його поверхня знову піддавалася плавленню, і, можливо, навіть великі астероїдні зіткнення могли вплинути на її геологічну активність.
Ці нові дані можуть суттєво вплинути на наше розуміння не лише віку Місяця, а й динаміки формування планетарних систем у масштабах Всесвіту. Зростаюче усвідомлення ранніх етапів історії Землі та Місяця веде до перегляду багатьох теорій, сформульованих у минулому, і пропонує нові горизонти для досліджень у галузі космічної науки.
