Вчені розкрили таємниці мумій з Лівії: нові дані про давні популяції Північної Африки
Недавнє дослідження, проведене міжнародною командою вчених, включаючи спеціалістів з Інституту еволюційної антропології Макса Планка та Римського університету Ла Сапіенца, принесло сенсаційні результати у вивченні історії населення Північної Африки. Вчені успішно розшифрували ДНК двох мумій, які мають понад 7000 років, знайдених у скельному притулку Такаркори на півдні Лівії. Це відкриття суттєво змінює наше уявлення про життя в регіоні під час так званого африканського вологого періоду.
Геномний аналіз виявив, що ці люди належали до ізольованої північноафриканської лінії, яка відокремилася від предків сучасних африканців на південь від Сахари приблизно 50 000 років тому. Цей період збігається з часом, коли Homo sapiens почав мігрувати на інші континенти. Дослідження свідчить про те, що навіть під час так званої Зеленій Сахарі, коли кліматичні умови стали благоприятними, ця популяція залишалася генетично обособленою. У їхній ДНК не виявлено слідів походження з південних районів Африки, що заперечує уявлення про Сахару як жвавий міграційний коридор.
Аналіз показав, що скотарство, скоріш за все, стало поширюватись в результаті культурного обміну. Наприклад, передача знань про розведення тварин могла стати серйозним фактором у розвитку цих давніх спільнот, а не масові переселення. Ці висновки підтверджуються існуючими даними про XVI століття, коли переміщення різних культурних і етнічних груп в Європі дозволило встановити нові торгові маршрути.
Дослідження також виявило у стародавніх людей сліди ДНК неандертальців. Цей факт вразив наукову спільноту, оскільки показує, що, хоча у порівнянні з людьми поза Африкою слідів неандертальців виявилося в десять разів менше, у той час як їхня присутність серед сучасних африканців на південь від Сахари виявилася більш значною. Це вказує на можливість контактів зі сторонніми народами, можливо, через нечисленні групи мігрантів з Євразії.
Керівник дослідження Йоханнес Краузе зауважив: «Наші результати свідчать про те, що, хоча ранні північноафриканські популяції залишались в значній мірі ізольованими, вони мали контакти з зовнішнім світом, що проявилося у спадкових взаємодіях».
Глибинна спадкоємність та зміни клімату
Генетичні дані мумій з Такаркори виявили схожість з ДНК давніх мисливців-збирачів з печери Тафоральт в Марокко, які жили 15 000 років тому. Це вказує на серйозну генетичну спадкоємність, яка збереглася протягом тисячоліть. Хоча ця лінія сьогодні не існує в чистому вигляді, вона все ще грає важливу роль у формуванні геному сучасних північноафриканців, підкреслюючи їх унікальне культурне та генетичне спадщини.
В історії Африки кліматичні зміни мали кардинальне значення. Теплі та вологі умови зробили Сахару саванною з буйною рослинністю і водосховищами, однак приблизно 5000 років тому регіон зазнав значного висихання, перетворившись на безлюдну пустелю. Тому те, що Зелену Сахару колись вважали «містком» для міграцій між Північчю та Півднем Африки, сьогодні потребує переосмислення.
Нада Салем з Інституту еволюційної антропології Макса Планка зазначила: «Наше дослідження ставить під сумнів попередні припущення про історію населення Північної Африки та підкреслює існування глибоких, укорінених і тривалих генетичних ліній».
Висновки та майбутні дослідження
Ці результати свідчать про важливість вивчення давньої ДНК для перевірки археологічних гіпотез і кращого розуміння того, як люди адаптувалися до кліматичних змін і розвивали свою культуру. Дослідження проти старих теорій не лише перевертає уявлення про історію, а й вказує на можливі напрямки для майбутніх досліджень у галузі антропології та генетики, які можуть пролити нове світло на еволюцію людства.
